9 травня 2024 року у Львівському національному університеті імені Івана Франка в рамках VI Всеукраїнського форуму військових письменників, який триває у Львові, відбулася зустріч письменника Володимира Регеші (позивний «Санта»), поета, письменника і барда Олега Бородая, письменниці Олени Чернінької та письменника, волонтера, актора Романа Дронюка зі студентами, викладачами і працівниками Університету. Організаторами заходу став Центр соціального розвитку та громадських ініціатив Львівського університету у співпраці з Профкомом студентів.
Мета зустрічі ‒ організувати неформальне спілкування військових письменників та поетів з читачами, створити для них можливість поділитися здобутим досвідом, поділитися емоціями, відчуттями та передати реалії війни крізь призму свого творчого сприйняття. У форумі, який триватиме упродовж 9-12 травня, беруть участь чинні військовослужбовці, військові журналісти, а також ті, хто пішов воювати добровольцями.
Зустріч з військовими письменниками відкрив проректор із науково-педагогічної роботи та соціальних питань і розвитку, професор Володимир Качмар. Володимир Михайлович насамперед наголосив на важливості проведення таких заходів у надзвичайно складний для України час і висловив переконання, що кропітка робота кожного в тилу – це надійний і потрібний внесок у неминучу перемогу України над ворогом. «Сьогодні ми живемо у вкрай тривожний і складний для країни час. Однак, завдяки титанічним зусиллям Збройних Сил України, ми тут, на відносно спокійнішій території, маємо можливість працювати і навчатися, а також проводити такі зустрічі, які допомагають краще відчути реалії війни, перейняти переживання та емоції через письменницьку майстерність наших гостей. Кожен із нас є на війні. Тому, ми тут, у тилу, забезпечуємо свій внесок у наближення омріяної перемоги, всіляко допомагаючи нашим військовим. Дякуємо їм за мужній захист України та низько вклоняємось Героям, які віддали своє життя у протистоянні з ворогом», ‒ зазначив Володимир Михайлович й додав, що сьогодні нашу державу продовжують боронити десятки викладачів і працівників Університету і на жаль, вже понад сотня випускників загинули, захищаючи Батьківщину.
Надалі під час зустрічі усі присутні мали можливість ознайомитись із творчістю непересічних і талановитих особистостей – військових письменників, які не лише розповіли свою історію війни, але і презентували прозові книги та збірки віршів, а також долучили присутніх до військової поезії, покладеної на музику.
Володимир Регеша (позивний «Санта») розповів учасникам форуму про те, яким чином він потрапив у лави добровольчого формування, символізм вибору позивного та ознайомив присутніх зі своєю творчістю. «Сьогодні акцентую увагу на двох книгах. Перша – «І в штиль, і в шторм», яка написана у співавторстві з Віталіною Тарасовою, є автобіографічною, розповідає про війну та стосунки між чоловіком і жінкою. Це взаємна сповідь двох людей, які мають безпосереднє відношення до війни, однак які знайшли у собі сили жити далі попри тягар втрат, подій і проблем. Друга – «05:06 за київським часом» є своєрідним продовженням фронтових описів, де війна є основою для виникнення певних чинників, які сприятимуть поверненню до мирного життя», ‒ зазначив Володимир Регеша. Під час зустрічі «Санта» також коротко розповів про своїх побратимів, їхню мотивацію до служби та наголосив, що війна для нього стала певним фактором єднання, який дав можливість познайомитися з надзвичайно цікавими людьми, з якими за інших обставин не вдалося би зустрітися. Письменник також зауважив, що основним напрямом його творчості є прозові книги, у яких він пише про війну і те, що з нею пов’язане, однак наступна запланована буде кардинально відрізнятися від попередніх. «Усі ми вже втомилися від війни, адже це надзвичайно важка і виснажлива щоденна робота, де 95% – важка праця і лише 5% ‒ задоволення від її виконання. Тому, у наступній моїй книзі не буде згадки про війну, емоцій та спогадів, які, часом є найприємнішими», ‒ поділився планами Володимир Регеша.
Зі своєю поетичною творчістю і талановитим виконанням пісень під гітару з усіма присутніми поділився військовий поет, письменник, бард Олег Бородай, який розповів свою історію служби у лавах Збройних Сил України та момент, коли розпочав реалізацію творчого потенціалу. «Моя творчість – вірші та пісні допомагають мені зберігати емоційний баланс. Я відчуваю, що моя праця не даремна, адже знаходить схвальні відгуки серед побратимів та усіх слухачів, які мають можливість ознайомитись із моєю творчістю, відчуваю відлуння в їхніх душах», ‒ зазначив Олег Бородай та подарував присутнім «Пісню українських воїнів», «Чекай мене, чекай» та інші, а також ознайомив зі своєю поезією.
Під час зустрічі письменниця, авторка відомої книги «Лемберґ: мамцю, ну не плач» Олена Чернінька представила присутнім коротку розповідь мами про сина, який пропав безвісти біля Бахмута в ніч з 19 на 20 травня 2023 року. Історія, викладена у книзі, відгукнеться тим, хто пережив втрату війни, а також тим, хто хоче краще зрозуміти її реалії. Письменниця також розповіла про те, яким і ким є її син Михайло, про його бойовий досвід та мужність у протистоянні з ворогом. За словами Олени Чернінької, вона вірить що її син живий, адже обставини, за якими могло статися найгірше, є неоднозначними. «Я «прошита» війною. Військові для мене – це святі люди, у яких просто не видно крил. Тож у цій книзі я зібрала усі свої дописи та рефлексії на тему війни, які в результаті стали збірним образом мого Михайла. Мені досить часто телефонують і пишуть представники родин загиблих воїнів і дякують за те, що на сторінках моєї книги змогли віднайти частинку образів своїх Героїв. Ця книга – печальна, але водночас світла і дарує надію», ‒ зазначила Олена Чернінька.
Також зі своєю творчістю як письменника, поета, автора комедії «Притрафунки вуйка Місі», «Камасутра» та інших гумористичних творів, усіх присутніх ознайомив колишній військовий, а сьогодні волонтер Роман Дронюк. Будучи керівником театру, Роман Дронюк активно реалізовує свій творчий талант і є відомим не лише в Україні, але і за кордоном. «Те, що я пишу, припало до душі великій аудиторії читачів, зокрема і за межами України. Українська діаспора запрошувала мене презентувати свої збірки, читати гумористичні твори та дарувати свою творчість, яку я презентую в авторському, автентичному виконанні. Сьогодні я є волонтером, адже переконаний, що тут, у тилу можу зробити набагато більше для військових – від підтримки морального духу до закупівлі потрібного обладнання для потреб побратимів. Моя проза та поезія знаходить схвальні відгуки, тому активно працюю в цьому напрямку», ‒ зазначив Роман Дронюк й з акторською майстерністю зачитав декілька гумористичних творів та декілька прозових філософських міркувань про життя.
Наприкінці зустрічі учасники подякували військовим письменникам за реалізацію свого творчого потенціалу та їхній неоціненний внесок у наближення спільної перемоги над ворогом.
