28 лютого 2023 року у Львівському національному університеті імені Івана Франка було проведено Міжнародні наукові читання імені академіка Національної академії мистецтв України Ростислава Пилипчука. Організували захід кафедра театрознавства та акторської майстерності факультету культури і мистецтв ЛНУ ім. Івана Франка спільно з Науковим товариством імені Шевченка та Інститутом проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України. Відбувалися наукові читання в онлайн-форматі на платформі Zoom. До заходу долучилися науковці зі Львова, Києва, Тернополя, Харкова, Кракова, Вроцлава (Польща) та Флориди (США).
Модератором заходу був секретар Театрознавчої комісії НТШ, доцент кафедри театрознавства та акторської майстерності Роман Лаврентій. Він подякував усім присутнім за вірність традиції проведення Пилипчуківських читань і побажав плідної роботи.
Наукове зібрання розпочалося з вітальних слів від адміністрації Університету та факультету. Насамперед до присутніх звернулася професорка кафедри театрознавства та акторської майстерності, в. о. декана факультету культури і мистецтв Львівського університету, голова Театрознавчої комісії НТШ Майя Гарбузюк. Вона передала привітання від Почесного голови Наукового товариства ім. Шевченка Олега Купчинського, якого з Ростиславом Пилипчуком пов’язують багатолітні узи дружби і спільної наукової праці. Так, Ростислав Ярославович був дійсним членом НТШ, стояв при витоках Театрознавчої комісії НТШ, був співредактором 4 томів її видань. Майя Гарбузюк підкреслила вагомість постаті Ростислава Пилипчука, його наукової та педагогічної діяльності і звернула увагу на те, як ця видатна людина досі об’єднує довкола себе науковців. «Я хочу подякувати вам усім за те, що ми продовжуємо нашу справу, гуртуємося довкола цього імені. Ми і так перебуваємо в постійному контакті, у постійній співпраці, але саме ім’я Ростислава Ярославовича ось уже вп’яте збирає нас разом, та вперше в міжнародному форматі», – зауважила Майя Володимирівна.
Поділившись спогадами про проведення минулорічних читань, які збіглись із датою початку повномасштабного вторгнення, Майя Гарбузюк підкреслила, як важливо науковцям об’єднуватись, розвиватись і цим самим тримати оборону на інтелектуальному фронті. «На все життя ми запам’ятаємо, як рік тому, 24 лютого, у день початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, відбувалися четверті Наукові читання. Тоді ми вирішили, попри шок, попри сирени, все-таки зібратися, ми підтримали одне одного, утворивши таку собі внутрішню лінію фронту, інтелектуальну, яка є не менш важливою, адже ми усі в такий спосіб підтримуємо одне одного, тримаємо країну. За рік, що минув, ця лінія показала свою дієвість, бо ми допомагали одне одному, ми були разом. Театральна і театрознавча спільнота, а також наші друзі з суміжних професій та спеціальностей об’єдналися так, як об’єдналась уся Україна і, зрештою, весь світ. Те, що ми зібралися й сьогодні, – це ще одна цеглинка у фундамент нашої перемоги, це конференція незламності, тож зараз ми загадаємо наше спільне велике бажання: щоб шості Наукові читання відбувались уже в мирній Україні і щоб уже невдовзі ми могли вітати одне одного з перемогою», – сказала Майя Гарбузюк.
До вітань доєднався проректор з науково-педагогічної роботи та соціальних питань і розвитку Львівського університету Володимир Качмар. Він зауважив, що проведення таких заходів у складний для країни час дає можливість дивитись у майбутнє з оптимізмом, водночас показуючи світові, що, незважаючи на все, ми живемо, працюємо і розвиваємось. «Дуже важливо, що ми в такий складний час для нашої держави, для вищої освіти, робимо такі добрі справи – проводимо конференції, різноманітні зустрічі і заходи, адже це дає нам можливість дивитись у майбутнє з оптимізмом. Таким чином ми показуємо, що ми живемо, працюємо, розвиваємося, і такою гарною візитівкою у цьому плані є факультет культури і мистецтв, викладачі та студенти якого активно беруть участь у науковому, громадському, культурному житті Університету», – сказав Володимир Михайлович і додав, що Наукові читання, присвячені пам’яті Ростислава Пилипчука, вкотре доводять, що Університет, як і будь-який заклад освіти, – це не просто будівля, а його історія – це не просто історія наукових досягнень. «Це історія особистостей, окремих постатей, тих людей, які віддавали себе роботі, працювали на совість, подавали приклад колегам і студентам. На їхньому досвіді, на їхніх подвигах, на їхній щоденній праці ми показуємо, як нам жити далі, як Університету залишатися інституцією, яка сповідує європейські цінності, як нам здійснювати ті важливі місії, які на нас покладено, не на словах, а щоденною клопіткою роботою», – зазначив проректор. Насамкінець Володимир Качмар підкреслив, що сьогоднішній захід дає можливість через обговорення постаті Ростислава Пилипчука згадати й про інші видатні постаті, про цілу наукову школу, яка сформувалася під його впливом, і про вихованців цієї школи, які продовжують його справу зараз на факультеті.
Після відкриття учасники наукових читань перейшли безпосередньо до наукових доповідей. Першою з доповіддю на тему «Театр як трансфер культур: перспективи, переваги та проблеми підходу у контексті українського театрознавства» виступила Майя Гарбузюк. Актуальність дослідження науковиці зумовлена теперішніми реаліями життя українського суспільства, які вимагають від театрознавців знайти спільні точки дотику з науковцями усього світу й оприявнити український театральний дискурс, зробивши його невід’ємною часткою глобальних процесів, як історичних, так і сучасних. «Рік, що минув від останніх читань пам’яті академіка Ростислава Пилипчука тотально змінив усе наше життя – професійне зокрема. Раптовий прорив України у західний світ відкрив нові горизонти можливостей, але водночас поставив і нові виклики. Адже важливо не тільки говорити, а й бути почутим, не лише висловлюватися, а й бути зрозумілим. Українське театрознавство опинилося в ситуації, коли терміново потрібно максимально синхронізуватися зі світом і перейти на когерентну сучасним дослідницьким стратегіям мову. Театрознавці Львівського університету постали перед питанням, як знайти нові спільні теми з науковцями інших навчальних закладів, як перейти на якісно новий рівень фахового діалогу, при цьому відшукавши той інструментарій, який би був релевантним до нашого теперішнього досвіду, інтересів і потреб», – пояснила Майя Володимирівна. Провівши глибокий аналіз сутності театру як засобу втілення культури та поширення культурних впливів, вчена окреслила виклики, які постали перед театрознавцями у зв’язку з повномасштабним вторгненням, і розповіла про перспективи розвитку українського театрознавства у майбутньому.
Наступною виступила завідувачка відділу театрознавства Інституту проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України, професорка Ганна Веселовська, яка у своїй доповіді висвітлила тему «Український театр в дослідженнях зарубіжних мистецтвознавців». Вчена наголосила, що зараз, у часі війни, коли про Україну говорить увесь світ, дуже важливо зрозуміти, наскільки наша культура, а зокрема театр, презентована, зрозуміла і відома в тому світі, який нас підтримує. З цією метою Ганна Веселовська здійснила глибокий всебічний аналіз того образу українського театру, який постає з праць зарубіжних науковців різних періодів.
Надалі присутні мали можливість ознайомитися з дослідженням доцентки кафедри історії Стетсонського університету (Флорида, США) та кафедри театрознавства та акторської майстерності Львівського університету Мейгіл Фовлер на тему «Методологічні виклики воєнних розповідей: театр і різноманітність досвіду в повоєнній Радянській Україні». У своїй доповіді вчена спробувала окреслити основні виклики, які стоять перед театрознавцями при дослідженні воєнних історій, наголосивши на тому, як важливо вміти відрізняти правдивий особистий досвід, змальований у театральних творах, від тих нашарувань, що виникли через насадження радянської ідеології.
Значний науковий інтерес викликала також доповідь асистентки кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура факультету іноземних мов ЛНУ ім. Івана Франка Анни Галас «Свідоцька драматургія про війну в Україні: дослідження травми та пам’яті через театр», у якій вчена обстоювала думку про те, що театр, завдяки своєму діалогізму та взаємодії з глядачем, краще за будь-які інші види мистецтва підходить для засвідчення травми, втілення пам’яті про неї, зображення травматичного досвіду, пов’язаного з війною.
Інші доповіді стосувалися актуальних питань сучасної культурології, театрознавства та інших галузей, зокрема, дослідження сутності музейних старожитностей, історії становлення українського кіномистецтва, особливостей позасценічного дискурсу театральної пісні, тенденцій розвитку та функціонування української режисури на сценах професійних театрів Західної Європи тощо.
Науковці обговорили творчий та науковий доробок видатних постатей української культури і театрознавства, серед яких – Василь Хмурий, Михайло Жук, Іван Кедрин-Рудницький та інші. Ішлося також про польську культуру та видатних польських театральних діячів і акторів. Доповіді польських дослідників були присвячені, зокрема, питанню зміни стратегій щодо історії та пам’яті у польському театрі ХХІ століття, а також дослідженню історії нереалізованого фотопроєкту польського актора Міхала Хомінського.
Завершилася конференція підведенням підсумків, окресленням актуальних аспектів театрознавчих досліджень у сучасних реаліях та визначенням напрямів подальших наукових студій.