5 липня 2018 року в Дзеркальній залі ЛНУ ім. Івана Франка відбувся круглий стіл «Інженерно-геологічні ризики та урбоекологічні й соціальні наслідки підземного будівництва на площі перед головним корпусом Львівського університету». Участь у заході взяли фахівці з геології та екології, історики, інженери, архітектори, географи, правники, представники Львівського університету та Львівської міської ради.
Наукове зібрання відкрив Ректор ЛНУ ім. Івана Франка, член-кореспондент НАН України, професор Володимир Мельник. Подякувавши всім присутнім за готовність долучитися до фахового обговорення питань розвитку міста Львова у контексті планованого будівництва підземного паркінгу перед головним корпусом Університету, Володимир Петрович висловив сподівання, що розмова вестиметься з позицій об’єктивності й толерантності – як це прийнято в академічному середовищі Львівського університету.
«Всі ми зацікавлені в розвитку інфраструктури міста і радо вітаємо ті позитивні зміни, які відбуваються у Львові – в тому числі й завдяки присутнім тут представникам Львівської міської ради. Але разом з тим ми – не просто спостерігачі, ми відповідальні за те, що відбувається у нашому львівському домі: чи робиться це на користь громади Львова, чи на користь якогось технократичного або й політично-фінансового проекту? Тому я прошу, щоб усі ми дуже спокійно, відповідально й об’єктивно давали оцінку тим речам, які пов’язані із реалізацією концепції будівництва паркінгу», – зазначив Ректор.
Проректор з наукової роботи Львівського університету Роман Гладишевський розповів присутнім про хронологію подій, які передували засіданню круглого столу: від інтенсифікації ідеї спорудити паркінг зі сторони Львівської міської ради – до всебічного розгляду цього питання комісією фахівців Вченої ради ЛНУ ім. Івана Франка. З-поміж іншого Роман Євгенович зазначив, що університетська спільнота неодноразово висловлювала занепокоєння планами міськради щодо підземного будівництва на площі перед Університетом. Так, на думку експертної комісії, яка працювала в ЛНУ ім. Івана Франка, спорудження й експлуатація такого масштабного об’єкту несе численні загрози – геологічні, історико-архітектурні, екологічні, санітарні та ін.
Під час зустрічі з головним архітектором проекту, яка відбувалася у Львівській міській раді 12 лютого 2018 року, представники Львівського університету висловили категоричну незгоду із планами будівництва паркінгу.
Окрім того, в рамках громадського обговорення, оголошеного Львівською міською радою, Університет підготував низку обґрунтованих зауважень і пропозицію – не споруджувати паркінг, оскільки його будівництво несе загрозу і не вирішує транспортних проблем міста.
«Управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради 16 квітня повідомило про розгляд наших зауважень Державним інститутом проектування міст «Містопроект». На жаль, на більшість зауважень і пропозицій Університету ми не отримали конкретних відповідей, а представники Львівської міської ради й надалі пропагують ідею спорудження багаторівневого підземного паркінгу саме на площі перед головним корпусом Львівського університету. Сьогоднішній круглий стіл, ініційований комісією Вченої ради Львівського національного університету імені Івана Франка, має на меті обговорення на фаховому науковому рівні ризиків і загроз будівництва паркінгу та формулювання пропозицій щодо підземної урбанізації Львова. Працівники Львівського університету готові долучитися до розробки проектних пропозицій стосовно розміщення паркінгів та інших споруд, які сприяли б розвитку інфраструктури міста, мінімізували б шкідливий вплив на природне і техногенне середовище Львова», – наголосив Роман Гладишевський.
Завідувач кафедри екологічної та інженерної геології і гідрогеології ЛНУ ім. Івана Франка Петро Волошин у своєму виступі окреслив головні інженерно-геологічні проблеми освоєння підземного простору центральної частини Львова. Зокрема, науковець відзначив, що освоєння підземного простору в містах є загальносвітовою практикою, однак завжди призводить до суттєвих змін інженерно-геологічних та гідрогеологічних умов. Простір для розташування об’єктів інфраструктури міст під землею завжди неоднорідний і може бути як сприятливим, так і пов’язаним із серйозними викликами та загрозами.
Проаналізувавши загальні гідрогеологічні умови центральної частини міста, Петро Волошин наголосив, що центр Львова – це глибоко врізана долина річки Полтви, її заплавна частина. І саме це несе загрози, пов’язані зі складом ґрунтів та водоносними процесами.
«Техногенні ґрунти, на яких у більшості випадків споруджені фундаменти будівель у центральній частині міста, характеризуються цілою низкою несприятливих властивостей: зокрема, високим вмістом органічних речовин та високою чутливістю до змін вологості. Заторфовані і техногенні ґрунти внаслідок дегідратації ущільнюються, що й призводить до деформації будівель і споруд. У фундаментах будівель, які закладені в основному на глибині 2-3 метрів, дуже часто використовували дерев’яні конструкції, які надзвичайно чутливі до зміни вологості», – наголосив Петро Волошин.
Для наочності геолог продемонстрував фото численних фактів руйнувань будівель у центральній частині Львова упродовж останніх років. За словами фахівця, зараз 80% будівель центральної частини Львова зазнали більшого чи меншого ступеню руйнувань, а деякі перебувають в аварійному стані.
Окрім того, Петро Волошин акцентував увагу на водоносних горизонтах, які проходять під Парком імені Івана Франка.
«Відкриття артезіанського водоносного горизонту (який проходить на глибині 5-6 метрів під парком. – Ред.) не дозволяє використовувати будь-які сучасні технології, які б унеможливили динамічні деформації верхнього водоносного горизонту і відповідні наслідки для стійкості будівель і споруд. Наші дані свідчать, що центральна частина міста характеризується складними інженерно-геологічними та гідрогеологічними умовами, які зумовлюють величезні труднощі для освоєння підземного простору Львова. Головними проблемами, які виникають при освоєнні цього простору, є зміна та погіршення складу і властивостей ґрунтів, наслідком чого є їхнє ущільнення, а відтак і просідання та руйнування самих будинків», – зазначив Петро Волошин.
«В інженерно-геологічних умовах планованого будівництва дворівневого паркінгу уникнути зниження напірного водоносного горизонту практично неможливо. Саме це спровокує зниження четвертинного водоносного горизонту, який знаходиться на глибині двох метрів. Якщо ми понизимо рівень крейдового водоносного горизонту за наявності зв’язку між цими водоносними горизонтами, це призведе до деформації будівель і споруд і, перш за все, до деформації будівлі головного корпусу Львівського університету. І будь-яких спеціальних технологій, які б унеможливили вплив напірних вод на стійкість прилеглих будівель, фактично не існує. Зважаючи на ці та інші ризики, спорудження підземного паркінгу вважаємо недоцільним», – додав Петро Волошин.
Окрім того, фахівець зазначив, що у Львові є чимало місць для менш ризикованого будівництва підземних паркінгів.
Головний архітектор Львова Юліан Чаплінський, апелюючи до зауважень науковця, наголосив, що у польських та німецьких містах підземні паркінги успішно споруджують. Втім, як відзначив Петро Волошин, гідрогеологія Львова суттєво відрізняється від багатьох європейських міст і не завжди можна порівнювати позірно подібні приклади.
Голова правління ПАТ «Геотехнічний інститут» Михайло Наконечний ознайомив присутніх із детальними геоекологічними дослідженнями, які проводила його установа. Зокрема, він відзначив абсолютно різні типи фундаментів, які використовували для того, аби освоїти заплавну частку ріки Полтва.
«Не можна розглядати будь-який об’єкт без навколишнього середовища, без контексту. До проблеми потрібно підходити комплексно, а отже комплексно оцінювати загрози від потенційного будівництва», – зазначив Михайло Наконечний.
Нагадаємо, що у висновках ПАТ «Геотехнічний інститут», які виконані на замовлення Львівського комунального підприємства «Зелений Львів», є численні застереження про загрози від потенційного будівництва. Чимало з них є суголосними із застереженнями фахівців Університету.
«Ми написали в звіті, що це нереально, але в принципі все в світі реально. Але всі зважають на гідрогеологічні умови. Тут ми маємо специфічні й складні умови, взаємовплив яких на фундамент – дуже важливий. Якщо будується одна споруда, а поряд стоїть споруда на слабких ґрунтах і будь-яке водозниження може призвести до консолідації ґрунтів, то, відповідно, почнуться тріщини і деформації на об’єктах. Тому в своїх звітах ми акцентуємо, що потрібно зважати на довколишні будинки», – зазначив Михайло Наконечний і додав, що з геологічної та гідрологічної точок зору кращі умови для спорудження паркінгу – біля готелю «Дністер».
Крім того, Михайло Наконечний наголосив, що, якби на думку фахівців зважали раніше й не експериментували з підземними будівництвами, багатьох критичних ситуацій у місті вдалося б уникнути.
Не менші загрози несе будівництво паркінгу для екологічної ситуації. З цією думкою погоджуються і фахівці Університету, і представники Львівської міської ради. Завідувач кафедри екології Львівського національного університету імені Івана Франка Звенислава Мамчур акцентувала увагу, що Парк імені Івана Франка – це пам’ятка садово-паркового мистецтва, внесена до списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО, а відтак будь-яке будівництво на території парку, не пов’язане з виконанням покладених на нього завдань (площа перед пам’ятником Іванові Франку є партерною частиною парку. – Ред.), заборонене Законом України.
«Міська рада пояснює, що випадки встановлення суперфіцію дозволяють використовувати ці землі для покращення структури парку. Проте сумнівно, що парк буде мати вигоду від паркування. Тому вважається, що випадки встановлення суперфіцію виключені на землях охорони природозаповідного та історико-культурного фонду, оскільки забудова цих категорій суперечить їхньому цільовому призначенню», – зазначила Звенислава Мамчур, додавши, що якраз дотримання Закону є основним критерієм західних суспільств.
Також Звенислава Ігорівна наголосила, що, згідно з інвентаризацією деревних насаджень, більшість із них перебуває у незадовільному стані. А відтак еколог порекомендувала зайнятися поліпшенням стану деревних насаджень, аніж витрачати кошти міської громади на міфічні проекти, які завідомо неможливо буде реалізувати. Натомість, як відомо, під час спорудження паркінгу автори проекту пропонують більшість дерев зрізати, і лише деякі – пересадити.
«У 1999 році «МакДональдс» уже намагався збудувати в Парку імені Івана Франка один зі своїх ресторанів. Тоді люди не дозволили нищити парк – пам’ятку садово-паркового мистецтва. Тож скажіть, що з нами сталося за ці роки? Заради якої ефемерної ідеї і чиїх потреб ми ставимо під загрозу архітектурно-історичний комплекс, який тут склався?» – наголосила Звенислава Мамчур, зазначивши, що площа перед Університетом має також неабияке історичне значення.
Після цього слово взяв головний архітектор міста Юліан Чаплінський, який спершу повідомив, що записаний ним напередодні відеоблог на захист ідеї спорудження паркінгу – його приватна ініціатива, а не позиція Львівської міської ради.
«Хочу підтвердити, що ми ніколи не відкидали, що тут є складні умови. Ми ніколи не відкидали умови, які ви перелічили, і які є перепони. Ми того ніколи не відкидали і не заперечували. Але єдине, на що ми орієнтуємось, – це західний досвід», – сказав Юліан Чаплінський і висловив запевнення, що детальний план території ще не є проектом будівництва паркінгу.
Водночас головний архітектор Львова визнав, що дерева – це жертва, яку таки доведеться принести для того, аби припаркувати авто. Також Юліан Михайлович запропонував розділити тему дискусії на два блоки – технічну можливість і економічну доцільність.
Директор Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України Мирослав Павлюк ознайомив присутніх з ухвалою Вченої ради Інституту, в якій, зокрема, задекларована підтримка позиції Львівського університету й наголошено на недоцільності будівництва паркінгу.
Мирослав Павлюк застеріг, що потрібно вести діалог на справжньому фаховому рівні і розглядати геологічні особливості конкретної площі. Окрім того, науковець нагадав про законодавство, яке регламентує будівництво в межах охоронних зон довкола пам’яток архітектури. Згідно із Законом, зазначив він, жодне будівництво на площі вестися не може.
Директор Карпатського відділення Інституту геофізики НАН України Валентин Максимчук наголосив, що втручання у природне середовище на геологічно складних ділянках може призвести до непоправних процесів. «Площа перед Університетом – це перлина міста Львова, яку потрібно оберігати і дбати про неї, а не проводити на ній дуже ризиковані експерименти», – зазначив учений.
Декан біологічного факультету Львівського університету Ігор Хамар підтримав думку про великі ризики для всієї екосистеми території Парку імені Івана Франка. «Порушення екосистеми шляхом втручання у так звану партерну частину парку і будівництво паркінгу може нести набагато серйозніші загрози, аніж ми зараз вважаємо. Через порушення екосистеми ми можемо втратити весь парк і всі дерева, які зараз там ростуть. Тому можливо краще ми таки уникнемо помилок зараз, аніж потім скажемо – «знову зробили не так, як у Європі»», – наголосив Ігор Хамар.
Заступник директора Інституту культурної спадщини Микола Гайда проаналізував з архітектурної точки зору виклики, пов’язані зі спорудженням паркінгу. Він акцентував на численних невідповідностях проекту реконструкції площі до чинного законодавства. «Ми присвячуємо нашу дискусію загрозам від будівництва та експлуатації паркінгу, але найважливіше, про що треба говорити – це грубе порушення законодавства», – наголосив доповідач і зазначив, що єдине важливе питання зі сторони історико-архітектурної цінності – це збереження і дослідження парку, а не наявність поблизу паркомісць.
Представники Національної спілки архітекторів України також висловили застереження щодо ідеї спорудження паркінгу біля Університету й озвучили раніше випрацювану пропозицію – побудувати паркінг за межами центральної частини міста, зокрема – на вулиці Стрийській.
Попри це керівник колективу авторів генерального плану Львова Віталій Дубина наголосив, що в генплані міста передбачено спорудження паркінгу і біля Львівського університету, й в інших місцях. І це є підставою для подальших проектних робіт. За словами архітектора, Львів потребує понад 7 тисяч паркомісць у центральній частині міста. Ділянку біля Університету Віталій Дубина назвав оптимальним варіантом для побудови підземного паркінгу з точки зору транспортної розв’язки. Водночас Віталій Дубина визнав, що, зважаючи на застереження, спорудити паркінг більш, аніж на 150 авто не вдасться.
«Пропонується спорудження паркінгу в партерній частині парку, а партерна частина формується квітниками, газонами, невисокими рослинами. І масову посадку дерев у цій зоні можна називати дисгармонійним елементом з точки зору ландшафтної архітектури», – переконаний Віталій Дубина. Також архітектор заявив, що після побудови паркінгу на його даху планують посадити квітники і невисокі рослини. Зі сторони законодавчої бази Віталій Дубина зазначив, що жодних порушень не вбачає і що ідею споруджувати чи не споруджувати паркінг повинне визначити техніко-економічне обґрунтування.
В рамках поточної дискусії професор факультету журналістики Василь Лизанчук запропонував для початку побудувати два-три подібні об’єкти в інших, більш геологічно простих місцях, а вже потім, за наявності позитивного досвіду в центрі міста, переходити до освоєння площі перед головним корпусом.
Надалі учасники круглого столу перейшли до обговорення правових аспектів будівництва паркінгу. Слово надали доцентові кафедри соціального права ЛНУ ім. Івана Франка Оксані Жолнович, яка звернула увагу на низку прямих порушень Законів України. По-перше, порушений Закон України «Про природо-заповідний фонд», про що вже йшлося на круглому столі. Режим охорони та використання цієї пам’ятки садово-паркового мистецтва не передбачає будь-якої іншої господарської діяльності, крім організації відпочинку людей, оздоровлення тощо.
«Утримання і реконструкція такої території можлива виключно за попередньої оцінки впливу на довкілля, що визначено в Законі України, ухваленому в грудні минулого року. Я так розумію, що жодної оцінки впливу на довкілля з цього приводу не проводилося, – наголосила Оксана Жолнович. – Щодо того, яка це зона – партерна чи не партерна, – я спеціально минулого тижня замовила витяг про стан земельної ділянки. Так-от, межами цієї ділянки є весь парк до вулиці Університетської – включно з площею перед університетом, пам’ятником Іванові Франку тощо. Таким чином вся ця територія повністю підпадає під охоронні зобов’язання. Відповідно до закону України про оцінку впливу на навколишнє природне середовище (а не забуваймо, що підземна чи будь-яка інша автостоянка більш ніж на 100 паркомісць обов’язково підлягає оцінці впливу на навколишнє природне середовище), мають бути обов’язково враховані декілька складових: екологічна, яка в цій ситуації має пріоритет, економічна доцільність, соціальна доцільність та інші види доцільностей, які можуть впливати на початок планованої діяльності».
Крім того, на переконання юристки, необхідно звернути увагу на сам зміст Університету. Адже це структура є не тільки історичною пам’яткою, але й місцем одночасного перебування декількох тисяч людей. І ці люди також мають право на якусь прилеглу територію. Крім площі перед Університетом, іншої території вони не мають. «Тут я хочу звернути увагу присутніх не так на проектований паркінг, як на чинну ухвалу міської ради, згідно з якою пропонується реконструкція частини площі, де проводяться всі офіційні заходи Університету, з прокладанням перед самим пам’ятником Іванові Франку тролейбусної лінії, – зазначила Оксана Жолнович. – Це також процедура, яка передбачає проведення оцінки впливу на навколишнє середовище та співвіднесення цієї діяльності з цільовим призначенням парку – відпочинком і постійним перебуванням у ньому людей. Таких людей багато, тому що це вихідна зона перед Університетом. Є два шляхи вирішення цієї проблеми. По-перше, залучати всі експертні висновки, щоб показати недоречність такого облаштування цієї території, звертатися через депутатів до міської ради з проханням скасувати свою ухвалу про влаштування саме такого транспортного сполучення. Інший спосіб – оскаржувати законність цієї ухвали в суді. Думаю, ці речі треба робити негайно, зважуватися на якийсь із варіантів вирішення цієї ситуації, оскільки ухвала вже прийнята і, я впевнена, буде запущена в дію. І коли нам по суті зруйнують площу перед Університетом, де стане неможливо проводити університетські заходи, вже не матиме особливого значення – буде підземний паркінг чи не буде. Парк і його вхідна частина просто втратять свій вигляд і своє значення».
До розмови долучилася головний архітектор проекту реконструкції площі перед ЛНУ ім. Івана Франка Інеса Склярова, яка продемонструвала копію згаданої ухвали міськради, на підставі якої й розробляли детальний план території. Зокрема, вона відзначила, що «детальний план території – це містобудівна документація, яка задає принциповий напрям подальшої діяльності».
«Детальний план визнає, що інженерно-геологічні умови в цьому місці складні, але сучасні будівельні технології (наприклад, такий прийом, як «стіна в ґрунті») дають змогу вирішити цю проблему без порушення гідрогеологічної ситуації. Оскільки в Україні прикладів будівництва таких споруд немає, то серед вимог до потенційного інвестора мають бути детальні інженерно-геологічні вишукування (в разі погодження детального плану території), дослідження технічного стану споруд історичної забудови. Ці дві вимоги можуть бути реалізовані виключно за участі вчених Львівського університету», – зазначила Інеса Склярова.
Натомість завідувач кафедри екологічної та інженерної геології і гідрогеології ЛНУ ім. Івана Франка Петро Волошин зауважив, що немає потреби в додаткових інженерно-геологічних дослідженнях, адже на цій ділянці за попередні періоди пробурено достатньо свердловин, щоб з’ясувати всі загрози, необхідні для прийняття оптимального рішення. «Щодо «стіни в ґрунті», то її використовують для боротьби з четвертинним водоносним горизонтом, щоб вода не проникала в котлован. Тут же ми маємо напірні води, і якщо відкриємо цей водоносний горизонт, ніяка стіна нам не допоможе. Тут варіантів немає: або робити менше заглиблення (що економічно недоцільно. – Ред.), або взагалі нічого не робити», – наголосив експерт-геолог.
Заступник директора Інституту культурної спадщини Микола Гайда акцентував на тому, що обговорюваний проект облаштування території перед Університетом прямо порушує природоохоронне законодавство України. «Йдеться про об’єкт культурної спадщини – Парк імені Івана Франка, – який має чітко визначену територію, – зазначив Микола Гайда. – У детальному проекті території передбачено втинання частини парку, щоб нібито покращити транспортну структуру. Але, наголошу, що це пам’ятка садово-паркового мистецтва, яка перебуває під охороною Закону».
Додаткові аргументи проти зміни цільового призначення партерної частини парку висловила одна із найдосвідченіших природоохоронців-садоводів Львова Тетяна Максим’юк . Тетяна Максимівна зокрема наголосила, що Парк імені Івана Франка – не звичайний, це парк, який проіснував із XVI до XXI сторіччя. Закладений в т. зв. італійському стилі він зберіг свою основну структуру і призначення впродовж п’ятьох століть. Незважаючи на суттєву перебудову в середині ХІХ століття, функція парку залишилася незмінною.
«Це один із перших в історії Європи міських садів, – зазначила Тетяна Максим’юк. – Сьогодні це перший такий міський парк в Україні. З XVI століття ми не маємо жодного іншого парку з такою історією. Рослини – живі організми. Не можна так просто щось пересадити, зняти, закласти… Є вік дерев, який сам по собі диктує характер функціонування цього парку. Коли в 1986 році ми почали працювати над реконструкцією парку, ніхто не порушував його меж. Сьогодні теж немає жодних підстав щось змінювати, бо, мовляв, лише тут можна будувати цей паркінг».
Завідувач кафедри економічної і соціальної географії ЛНУ ім. Івана Франка Олег Шаблій також акцентував увагу, що у випадку порушення законодавчої бази, про жодне будівництво не може бути й мови. Окрім того, Олег Іванович наголосив на недопустимості грубого втручання в історико-культурну спадщину, яка, окрім того, що охороняється Законом, має також вагоме значення для процесів українського державотворення – це і 1918 рік, коли саме через територію поблизу Університету проходила кривава лінія фронту, і пізніші численні протести в кінці ХХ – на початку ХХІ ст. – на захист української мови, за незалежність України, за демократичні цінності і свободи.
«Ми мусимо вести дискусію на рівні культури та історії і не можемо ставити транспорту систему на один рівень із національними цінностями», – зазначив академік Шаблій.
Окрім того, Олег Шаблій наголосив, що місто, яке знаходиться на головному європейському вододілі, повинно бути убезпечене від ризиків зміни балансу води у ґрунтах й ущільнення цих ґрунтів.
Завідувач кафедри новітньої історії України ім. Михайла Грушевського ЛНУ ім. Івана Франка Олексій Сухий розповів про історичний розвиток простору довкола Університету. Основним завданням нинішнього покоління, переконаний вчений, є збереження історичного ареалу міста загалом і Львівського університету та Парку імені Івана Франка зокрема.
Представник Інституту архітектури, доктор архітектури Юрій Диба відзначив нераціональність спорудження паркінгу в контексті розвантаження центральної частини міста. За його словами, підземний паркінг в центрі міста лише сприятиме додатковій концентрації автотранспорту.
«Забудьте про ці будівництва в центрі Львова. Це є елементарний злочин проти нашої історії, злочин проти культури і злочин проти природи. Інакше його трактувати не можна», – сказав Юрій Диба.
Голова ради Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Андрій Салюк також наголосив, що побудова паркінгів у центрі міста лише збільшить кількість авто, які концентруватимуться в його історичній частині, а це за замовчуванням шкідливо впливатиме на все історичне середовище Львова. Окрім того, Андрій Салюк наголосив, що усі попередні спроби побудувати підземні споруди у Львові закінчувалися невдачами і досі мають серйозні наслідки.
«Я не розумію аргументів наших проектантів: що десь хтось у світі добре зробив. Ми маємо у Львові інший досвід і знаємо, скільки було спроб облаштувати у нових готелях та багатоповерхових будинках підземні простори. І результатом кожного такого будівництва є руйнування довколишньої забудови. Тож варто спершу напрацювати у Львові нормальний досвід, показати, що наші проектанти, наші виконавці зможуть зробити це без руйнування навколишньої забудови, а вже потім говорити про будівництво на складних ділянках із великою історичною цінністю», – наголосив Андрій Салюк.
Заступник директора Інституту прикладних проблем механіки і математики ім. Я. С. Підстригача НАН України Володимир Пелих підкреслив, що проект спорудження паркінгу ніяк не вирішує проблем з транспортною системою і ризикувати простором, який є історичною пам’яткою, є «блюзнірством».
«За результатом цієї дискусії, за результатом тієї роботи, яка була проведена професорським корпусом Університету з долученням до цього колег з наукових установ, міська влада Львова мала би з пошаною подякувати за те, що отримала вчасні застереження від того, аби завдати непоправної шкоди для міського середовища і для міщан», – наголосив Володимир Пелих.
Також Володимир Пелих висловив позицію Наукового товариства імені Шевченка, члени якого 31 березня цього року на пленарних зборах Наукової сесії підтримали заперечення Університету щодо будови паркінгу.
Заступник директора ЛКП «Зелений Львів» Андрій Шульський висловив переконання, що порушень Законів України у планах спорудити паркінг немає, оскільки зараз проект перебуває на стадії обговорення і «якогось офіційного документу про рішення будівництва паркінгу на даний час немає».
Зі сторони студентів Львівського університету до присутніх звернулися голова Студентського уряду ЛНУ ім. Івана Франка Богдан Іванусь і голова Первинної профспілкової організації студентів Університету Андрій Білинський. Зокрема, студенти ще раз закликали до конструктивного діалогу і запропонували альтернативу планам міської ради – передати площу перед Університетом у користування університетської молоді.
«Площа перед Університетом – це єдиний простір, де студенти Львівського університету можуть проводити час між парами. Звісно, що площа потребує догляду і покращення, але не ціною спорудження паркінгу чи відрізання її від парку ще однією дорогою. Такі ініціативи лише обмежать студентський простір і позбавлять нас можливості організовувати важливі для університетської молоді заходи», – зазначив Андрій Білинський.
На завершення зустрічі Ректор Університету Володимир Мельник подякував усім за участь і висловив сподівання, що у майбутньому будь-який діалог щодо загроз і переваг підземної урбанізації Львова триватиме лише на фаховому, науковому рівні. За словами Ректора, благоустрій Львова і доля Львівського університету – справа кожного львів’янина, а тому попередження і протидія будь-яким ризикам і загрозам є моральним обов’язком усіх мешканців міста.
