У час відзначення Дня Української Державності важливо ще раз закцентувати увагу суспільства на витоках Української Державності, її непростому шляху розвитку та становлення. Незважаючи на усі історичні і політичні перипетії упродовж тисячоліть, Українська Держава завжди виборювала своє право на існування. І сьогодні, коли українці вкотре змушені підтверджувати право нації на незалежність та суверенітет, чинити опір ворожим наративам росії, обстоювати національні інтереси та відвойовувати кожен сантиметр своєї землі, нам як ніколи потрібно вникнути у суть українського державотворчого процесу та з’ясувати беззаперечні історичні факти.
Про витоки української державності, традиції й історичні передумови, а також сучасніпропагандистські методи росії проти нашої держави ми поговорили із кандидаткою історичних наук, доценткою, завідувачкою кафедри давньої історії України та архівознавства історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, авторкою монографії «Слов’яни і Русь в ранньому середньовіччі. Передумови і початки формування імперії русів» Ольгою Щодрою.
– В час відзначення Дня Української Державності та на тлі подій, які зараз відбуваються в Україні, ми усі усвідомлюємо важливість й актуальність вивчення походження і розвитку української державної традиції. Тож чому сьогодні так важливо знати і досліджувати історію української державності з найдавніших часів, особливо в контексті встановлення історичної справедливості між Україною та росією?
– Знати свою історію від давніх часів і до сьогодення, зокрема історію державності – важливо. А враховуючи те, що історія стала потужним чинником інформаційної війни, яка передувала відкритій агресії росії проти України, і супроводжує її зараз, вивчення історії української державності набирає особливо важливого значення. За словами одного німецького діяча, і це особливо актуально для нас сьогодні, «війну виграє вчитель історії і священик». Образно кажучи, від вчителя історії, від того, які історичні знання здобувають наші учні, пізніше – студенти і громадяни України, як вони усвідомлюють історію своєї держави залежить багато, і щонайважливіше – формується усвідомлена патріотична позиція у цій довготривалій війні, яку веде росія проти України. Тому ці питання сьогодні особливо гострі й актуальні.
– Яким чином сьогодні відбувається ворожа пропаганда на історичному фронті? Як росіядискредитує правдиві досліджень українських істориків та достовірні джерела?
– Тут варто зазначити, що у так званих «історичних опусах владіміра путіна» говориться про те, що українці не державний народ, що Українська держава – це вигадка Леніна, штучний утвір ХХ століття. Російські пропагандисти заявляють, що такого народу, як українці, взагалі не існує, їх, нібито, вигадали австрійці чи поляки. Далі, в контексті таких заяв, які мали б обґрунтувати і легітимізувати війну росії проти України та захоплення наших земель, іде наратив про «ісконниєрусскіє зємлі» в розумінні, що росія має право на приєднання території України. Таким чином, нашим важливим завданням є протидія російській агресії на інформаційному і на історичному фронтах. Цього року ми не лише вперше відзначаємо День державності, а й своєрідний ювілей – 1540-річчя української державної традиції. Українці поряд із греками, італійцями, грузинами та вірменами входять у число європейських народів з найдавнішою державницькою традицією.
– З якого часу, на Вашу думку, варто вести відлік початку становлення української державності?
– Звідки починати? Як з’ясувалося, не усі дослідники розрізняють поняття державності і держави. Українська сучасна держава бере свій початок у 1991 році після проголошення Акту про Незалежність. Натомість історія державності, за визначенням Володимира Винниченка, – це сукупність характерних ознак економічного, культурного і суспільного життя народу, які формуються століттями, а то й тисячоліттями. Ця сукупність особливих ознак визначає самобутність народу, а кожен народ врешті-решт прагне створити свою державу. Тобто, державність передує утворенню держави. І якщо ми не маємо тяглості в історії української держави, якщо її існування переривалося часами бездержавними, то традиція державності має безперервну тяглість, оскільки вона включає не лише періоди існування держави, а й періоди її виборювання, національно-визвольних змагань. Українці, зберігаючи свої культурні традиції та особливості суспільного, економічного життя, готували таким чином грунт для відродження своєї держави в різні історичні періоди.
– Відтак можна стверджувати, що українська державність має тисячолітню історію?
– Так. Відзначимо, що сучасна Українська Держава святкує 31 річницю, вона є ровесницею нашої незалежності. Питання ж історії української державності тривалий час дискутувалися. Я брала участь у цій полеміці, у якій спочатку обговорювалися питання початків Києво-Руськоїдержави. Від неї передбачалося вести відлік історії державності. Київська Русь – найбільш відома і найбільша середньовічна європейська імперія. Утім, в ході дискусії, в підсумковому консолідованому висновку відзначалося, що Русь не перша слов’янська держава на теренах України. В середині І тис. до н. е. тут утворилися королівства антів, дулібів, Велика Хорватія. Велике антське політичне об’єднання очолював король Бож. Саме так титулує правителя антів візантійський історик Йордан. Інформацію писемних джерел підтверджують археологічні. Так, за даними археології, в другій половині V ст. (у 482 р.) на Замковій Горі у Києві було засноване найдавніше поселення, від якого ведуть відлік історії міста. У 1982 р. було відзначено 1500 річчя заснування Києва. Ця дата вже усталена і визнана ЮНЕСКО. Таким чином, датування початку державної традиції серединою першого тисячоліття має писемну та археологічну аргументацію.
– Щоб краще зрозуміти, звідки походить українська державність та як вона формувалася, розкажіть коротко власне про саму Києво-Руськудержаву – який статус вона мала у ті часи і чи відбувся певний вплив її традицій на наступні століття?
– У моїй монографії «Слов’яни і Русь в ранньому середньовіччі: передумови і початки формування імперії русів» власне йдеться про це. Перша її частина присвячена давнім державам слов’ян на території України, а друга – історії Русі, що була наступним етапом в розвитку державної традиції. Русь вже була державою імперського типу. Як свідчать середньовічні арабські і західноєвропейські джерела, під владою правителя Русі були численні племена та їхні володарі. Так, франкська Бертинськахроніка, повідомляючи про прибуття у 839 р. до імператора франків руського посольства, називає правителя Русі королем і хаканом. Європейський титул «король» означав правителя великої держави, а тюркський титул «хакан», що був рівнозначний європейському імператорському, означав правителя обов’язково незалежної великої держави, яка домінувала в регіоні, під владою якого перебували інші володарі. Як вважають дослідники, вже на початку ІХ століття Русь зрівнялася територією з Візантійською імперією та Імперією франків, а в наступні періоди перевершила їх, ставши територіально найбільшою середньовічною імперією Європи. Русь продовжила розвиток традицій державності на теренах України, але ця державність піднялася на новий щабель – від ранніх королівств (антів, дулібів, хорватів) до імперії Русів.
– І власне, поговорімо про саме свято – День Української Державності, яке цьогоріч українці відзначатимуть уперше. Як виник задум щодо офіційного встановлення дати святкування та які історичні події вказували на доцільність відзначення цього дня?
– Питання становлення дня державності дискутувалося уже кілька років. Я вважаю, що воно вийшло на так звану «фінішну» пряму у 2018 році, коли газета «Голос України» почала публікувати серію статей на цю тему. Тоді розгорнулася дискусія на її сторінках, були запрошені історики, юристи і політики, які обговорювали питання початків, витоків української державності. Усі погоджувалися, що необхідно встановити і відзначати день державності, дискусії велися лише з приводу того, від якої дати вести відлік історії української державності.
–Чому, на Вашу думку, відзначення Дня Української Державності узгодили лише у 2022 році?
– За 30 років існування України питанням теорії держави, а також історії української державності приділялося замало уваги. Доказом цього є встановлення лише на 31 році нашої незалежності Дня Державності, який мав би стати одним із головних державних свят одразу в перші роки незалежності. Це упущення наших політиків і вчених: істориків, юристів, які не приділяли належної уваги питанням теорії держави та історії української державності. Тому усталення Дня Державності – це питання, яке перезріло у нашій сучасній історії. У 1991 р., здобувши незалежність, ми створили сучасну Українську Державу, яка існує 31 рік. Однак треба нагадати собі і світові, що українська державність має тисячолітню традицію і цього року ми відзначатимемо її 1540 річний ювілей.