У неділю, 1 жовтня, у Жидачеві на Львівщині відкрили і освятили пам’ятник на могилі випускника Університету, Героя України Тараса Матвіїва. У цей день вперше за новим церковним календарем Україна відзначає День святої Покрови, День Захисників і Захисниць України і День українського козацтва. Пам’ятник – козацький мілітарний хрест є дуже символічним, мінімалістичним, але водночас несе у собі величезну силу. Силу, яку ніс у собі сам Герой.
Вшанувати пам’ять Тараса прийшли батьки, рідні, друзі, знайомі, побратими, однокласники, всечесні отці, а також представники академічної спільноти Львівського університету.
«Сьогоднішній день має дуже змішані відчуття. Він дуже сумний, але водночас переповнений відчуттями гордости. День дуже символічний, бо сьогодні маємо День українських Захисників і Захисниць. І пам’ятник цей теж дуже символічний – козацький мілітарний хрест. Але найбільше мене вражає світлина. Погляд Тараса глибокий і проникливий. Подивіться на цей погляд і, якщо раптом, Ви щось робитимете у житті не так – згадайте його!» – наголосив заступник декана факультету журналістики Андрій Яценко.
Тарас Матвіїв – Герой України, учасник Революції Гідності, активний громадський діяч, журналіст, волонтер та військовий. Він загинув 10 липня 2020 року під Троїцьким, що на Луганщині. Ціною власного життя врятував від смерті двох побратимів, витягнувши їх із палаючого бліндажу.
У 2011 році завершив навчання на факультеті журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. Працював журналістом у львівських та київських ЗМІ, вів блог у виданні «Львівська мануфактура новин». Новітній Герой України був активним учасником Революції Гідності у складі ІІІ-ї сотні Самооборони Майдану, а до грудня 2019 року – депутатом Жидачівської районної ради.
У 2015 році Тарас Матвіїв зголосився стати воїном окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ», воював у Пісках, Водяному, Опитному і Первомайському. Упродовж останнього року життя Захисник України проходив службу за контрактом у 24-й окремій механізованій бригаді імені Короля Данила. Тарас завжди вирізнявся неабиякою сміливістю та силою духу.
«Я пригадую Тарасика маленького, коли він уже усвідомив, хто такий козак і що таке козаччина. Ми розповідали йому багато казок та легенд. Згодом Тарас дізнався, що його бабуся з роду козаків. А його прадідусь Микола – козак Микола. І яке ж було здивування, коли наша дитина у п’ять років почала благати нас змінити своє прізвище з Матвіїв на Козак. Пройшло кілька років і Тарас залишив цю надію, але він залишився козаком по суті. Він завжди був першим, але ті, що поруч з ним, теж були перші. Він шукав у людях своїх соратників, побратимів, і у цьому його унікальність. Його козацький дух, дух свободи і боротьби, завжди надихав інших», – зазначає мама Тараса Валентина Матвіїв.
Тарас був хоробрим Воїном і людиною з надзвичайно великим серцем. Усе його життя – це суцільна самопожертва і допомога іншим. Пам’ятник Тарасові дуже відповідає його особистості. Мілітарний пам’ятник – козацький хрест – це поєднання простоти і сили.
«Я мав за честь знати Тараса і мав за честь прислужитися до створення цього пам’ятника. Але жодного каменю світу не вистачить на те, щоб вшанувати і показати свою любов до цих відомих і невідомих Героїв України. Вони поклали своє життя за нас з Вами як вияв найвищої любові. Цей пам’ятник не для того, аби люди приходили сюди плакати, це не місце для смутку. Це місце радості, гордості та любові. Тарас народився для вічності, коли він загинув для світу. І сьогодні він живіший багатьох живих!» – підкреслює побратим Тараса Тарас Чолій.
